|
 Новий альбом “Forever”– це початок нового етапу в житті гурту. Хлопці знову створюють
вишуканий мікс із ска, регі, панка та рок-н-рола. Однак у цілому музика
колективу стала значно більш зрілою і дорослою, зберігши при цьому весь
свій нестримний драйв! Т
ексти пісень стали глибшими. Вадим Красноокий – беззмінний лідер і основний автор гурту – все ближче до досконалості у сполученні музики та лірики.
“Forever” («Навіки») цілком складається з
авторського матеріалу, цього разу музиканти відмовилися від «каверів»
на народні пісні. Натомість, окрім вже характерної духової секції,
залучили екзотичні акордеон та флейту.
Саме з приводу виходу нової платівки та не тільки ми вирішили поспілкуватися з лідером гурту Вадимом Краснооким.
- Розкажіть трохи про новий альбом.
Насамперед, я дуже серйозно підійшов до створення і відбору пісень.
Їх в альбом увійшло 14, і це приблизно половина від того, що було
написано за останні кілька років. Це виразні тексти і мелодії, які
можуть звучати самодостатньо, незалежно від музичного оформлення і
навіть без нього – їх можна співати просто під гітару. Інакше кажучи, в
альбомі багато потенційних хітів.
В плані настрою – це енергійна і позитивна музика, хоча і не завжди
весела. По музиці – це гітарний рок з багатою духовою секцією. Ми не
орієнтуємося на звучання якого-небудь конкретного західного виконавця,
чи на рамки якого б то не було існуючого стилю. Ми граємо за своїми
правилами.
Втім, не можна сказати, що ми вигадуємо все з нуля. Це стилістичний
коктейль, в якому ми потроху використовуємо все те, що є знайоме
слухачам з попередніх наших альбомів – ска, регі, сучасний панк рок,
рок-н-рольна музика 50-60х років минулого сторіччя, подекуди навіть
латинос. Єдине, від чого ми повністю відмовилися – це переробки
народних пісень. Не тому, що розчарувалися в них, а навпаки, тому що
хочемо приділити цьому напрямку нашої творчості більше уваги і
підготувати у майбутньому окремий альбом.
- Розкажіть детальніше про процес запису платівки. Впорались повністю своїми силами, чи також за допомогою сесійних музикантів?
Ми записували “Forever” з Олегом Білим на студії WHITE у Києві. Мастеринг було зроблено в Німеччині на студії SKYLINE TONFABRIK.
Це найбільш довго записуваний з усіх наших альбомів. Студійна робота
тривала майже півтора роки. Інколи траплялися технічні затримки,
найбільше часу ми витрачали на пошук потрібного звучання.
Наприклад, я використовував 5 гітар і 3 підсилювачі, і щоб
зрозуміти, яка комбінація найбільше підходить для тієї чи іншої партії,
потрібно було перепробувати безліч варіантів. З духовими інструментами
все також було не просто. Наші музиканти хотіли досягти принципово
кращого звучання, в порівнянні з попереднім альбомом, тому доводилося
шукати нових способів запису. Духові до більшості пісень
перезаписувалися по кілька разів, допоки ми не отримали жаданого
результату.
Що стосується самих музикантів, в основному ми впоралися силами
учасників гурту. Нас шестеро – і це вже вельми різнобарвна палітра для
творчості. До того ж наші „духовики” показали себе справжніми
мультиінструменталістами: саксофоніст Богдан Гуменюк награв флейту і фортепіано, а трубач Вадим Нікітан – флюгельгорн. Ще був дебют у контрабасиста Максима Красноокого – він вперше записував на студії бас-гітару в двох піснях. Гостей було небагато. Макс Малишев, один з найкращих ударників України (працює з Ані Лорак), записався в двох піснях. А для запису акордеона в «А я на морі» був запрошений Леонід Бєлєй з групи «Мандри».
Оформлення альбому створювали Ольга і Віра Іщук, ми
з ними співпрацюємо вже багато років. Вони добре відчувають творчість
групи і завжди доповнюють нашу музику вдалим дизайном.
Цього разу особливою «фішкою» оформлення стало те, що основна
обкладинка диска має 2 альтернативних варіанти, а буклет зроблений
таким чином, що будь-який з них може стати основним. Інакше кажучи, ви
самі обираєте для вашого диска обкладинку по смаку.
- Ви людина, яка в гастролях об'їздила купу країн. Що для
вас гастролі? Це робота чи відпочинок? Які нещодавно траплялися цікаві
випадки під час концертів?
Гастролі для мене – стиль життя. Я дуже люблю подорожувати, тому
можна сказати, що вдало вибрав для себе професію. Звичайно, з часом
втомлюєшся навіть від того, що подобається, але варто провести деякий
час на одному місці і я знову відчуваю поклик дороги.
Як правило, цікавими випадками є насамперед наші концерти. Вони
відрізняються один від одного, навіть коли все іде за сценарієм. Крім
того, звичайно, буває що виникають якісь «сюрпризи» – перш за все
технічного характеру. В них мало приємного, адже замість того щоб
сконцентруватися на грі, співі, шоу, спілкуванні з публікою, доводиться
вирішувати проблеми, роблячи вигляд, що нічого не сталося. Втім,
згадувати буває смішно.
Ось кілька прикладів з того, що траплялося лише за останній місяць.
На одному з недавніх концертів розкрутилася мікрофонна стійка, і в
той момент, коли я підійшов до неї, щоб співати, мікрофон дивився мені
кудись у груди, а стійка продовжувала хилитися ще нижче. Оскільки руки
в мене зайняті гітарою, самостійно вирішити таку проблему протягом
пісні я не можу, а техніки, що працюють на сцені, вчасно не зрозуміли,
що відбувається. Тому доспівувати мені довелося практично навприсядки.
На іншому нещодавньому концерті наш тромбоніст випадково наскочив на
мій гітарний підсилювач, і той полетів з метрової підставки. Важить він
35 кілограмів, при падінні цілив на запасну гітару, що стояла поруч.
Тут, на щастя, технік спрацював блискавично, і гітару з під комбіка
витягнув, але сам апарат добряче гепнувся об сцену. Щоправда, і сцена
вціліла, і комбік звучить, ніби нічого не сталося.
А от на зйомках нової програми на Першому Національному сцена не
вціліла. У пісні, яку ми виконували, був епізод, коли всі музиканти
синхронно підстрибують, і цього ефекту резонансу сцена не пережила. На
щастя, це була остання пісня того знімального дня.
- Як ви ставитесь до українського шоубізу? Чи подобається
вам бути його частиною? І який шоубізнес треба наслідувати, як ви
вважаєте?
Це дивлячись, що розуміти під словом «шоубіз». Якщо гламурну
тусовку, то я до неї точно не належу. Якщо говорити про музичну
індустрію, то звичайно наш гурт має до неї пряме відношення. Музична
індустрія в Україні поки що слабо розвинена, і для цього є багато
об’єктивних причин. З іншого боку, можна впевнено сказати, що розвиток
відбувається, але звичайно, завжди хочеться швидше. Наслідувати треба
кращих, у випадку з шоубізом світовими лідерами є США і Велика
Британія, де музична індустрія – це надзвичайно прибуткова галузь
економіки. Я впевнений, що й Україні б таке не завадило, але для цього
потрібні серйозні інвестиції і державна підтримка.
- Хто є вашою аудиторією?
Перш за все – звичайно, молодь. Хоча напевно знаю, що у нас також
чимало прихильників серед тих, кому за 30. В цьому плані новий альбом
дуже показовий, по звучанню – це весела і енергійна рок музика, а
тексти пісень більш дорослі. В ідеалі, наші старші прихильники мусять
відчути себе більш юними, а молодші – трошки мудрішими (посміхається – прим. автора).
- Чи планується якийсь тур в підтримку нового альбому?
Звичайно, ми хочемо зробити офіційний альбомний тур, і попрацюємо
над цим. Але, фактично, такий тур триває давно. Ми постійно гастролюємо
Україною, нові пісні включаємо у нашу концертну програму ще з минулого
року.
- Як ви ставитесь до розповсюдження музики через інтернет, як це, наприклад , робили "Radiohead"?
Приклад «Radiohead» у нас поки що не працює, в
Україні все відбувається наступним чином. От щойно вийшов наш новий
диск, його вже легко і безкоштовно можна завантажувати з інтернету.
Люди слухають, радіють – музиканти за це нічого не отримують. Здавалося
б, нічого хорошого. Але я все таки вбачаю в цьому певний позитив. Адже
в багатьох містах України наш диск у продажу ще невідомо коли
з’явиться. А так люди можуть його там слухати вже. Для мене це
важливіше, ніж гроші. Крім того я вірю, що ті, кому альбом дуже
сподобається, при нагоді куплять і диск, може навіть замовлять його
через інтернет.
- Які останні диски ви придбали? Які книжки? Що взагалі полюбляєте читати?
Зараз слухаю новий альбом «The Offspring» та гурт «Billy Talent».
Останні книжки я купував для свого малюка. Сам я останнім часом читаю
те, що допомагає моєму особистісному розвитку, і це переважно не
художня література.
Хоча, звичайно, у художніх книжках також зустрічається те, на чому я
будую свою життєву філософію. Найбільш доступно, мені здається, про це
написали Річард Бах в «Ілюзіях» та Паоло Коельо в «Алхіміку».
- Ваші побажання читачам.
Успіхів і процвітання, любові і гармонії. |
