Вадим Красноокий , лідер популярної в країні групи «Mad Heads», ще в шкільні роки не був подарунком для вчителів - він уже тоді почав свою бунтарську діяльність. 

"Взагалі, на музику мене спочатку підсадив тато, який не був музикантом і не мав відношення до сцени. Він був кандидатом технічних наук, але захоплювався музикою, був меломаном. Я чув вдома якісні записи на якісній апаратурі. Це були класика і джаз. Тато колекціонував платівки і він також трохи грав на фортепіано. Його позиція була такою, що культурна сучасна людина повинна вміти грати на якомусь інструменті. По-перше, для власного задоволення, по-друге, щоб порадувати знайомих при нагоді, і, по-третє, щоб краще розуміти і відчувати музику. Тому що людина, яка на чомусь грає, на іншому рівні сприймає звуки. 

Такою була батькова позиція, тому і мене, і мого молодшого брата (багаторічного басиста Mad Heads) він відправив в музичну школу. Хотів, щоб ми теж грали на фортепіано. Мене не взяли на фортепіано, тому що на вступному іспиті не змогли розібратися, наскільки у мене все в порядку зі слухом, а на фортепіано був більший конкурс. За іронією долі мене віддали на клас скрипки, який вимагає набагато кращого слуху. Скрипка складніший в цьому плані інструмент, але на неї було менше охочих. Ось і вийшло: «Ти, хлопчик, заспівав незнайому пісню. Незрозуміло, ти потрапляєш в ноти чи ні. На скрипку ». 

Я ходив туди 8 років, без особливого задоволення. Мені це все було незрозуміло. Можливо, спосіб викладання, можливо, просто не мій інструмент. Факт в тому, що коли я закінчив музичну школу, я повісив скрипку на стіну, віддав батькам документ про закінчення школи, заявив, що більше ніякої музикою займатися не буду ... і через пару місяців взяв в руки гітару."